камедь
КАМЕ́ДЬ, і, ж. Те саме, що глей².
Камедь, що витікає з уражених рослин, з продуктом виділення хворих чи ушкоджених тканин (Укр. бот. ж., XVII, 5, 1960, 93);
Дерева черешні й вишні при сильному обрізуванні в один рік хворіють на витікання камеді (Сад. і ягідн., 1957, 223).
Словник української мови (СУМ-11)