кантата
КАНТА́ТА, и, ж.
1. Великий урочистий музичний твір, що його виконують солісти та хор у супроводі оркестру.
Свіжими молодими голосами полилась Ли-сенкова кантата: «Б’ють пороги» (Н.-Лев., III, 1956, 306);
Хор готував.. лисенківську кантату «Слава Україні» (Смолич, Мир.., 1958, 31);
В обов’язкову програму [конкурсу вокалістів] входило дев’ять творів: арії з кантат або ораторій, романси та арії з класичних опер (Мист., З, 1959, 14).
2. Старовинний ліричний вірш, написаний з приводу якої-небудь урочистої події; ода.
Словник української мови (СУМ-11)