канудити

КАНУ́ДИТИ, ить, недок., безос., діал. Нудити.

Саньці ще зранку було негаразд, боліла голова й канудило (Донч., III, 1956, 28);

[Берта:] Його канудить від цих скажених хвиль (Мур., Ост. хмарина, 1959, 65).

Значення в інших словниках

1. канудити — кану́дити дієслово недоконаного виду нудити діал.  Орфографічний словник української мови
2. канудити — -ить, недок., безос., діал. Нудити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. канудити — НУ́ДИ́ТИ безос. (викликати нудоту — неприємне, млосне відчуття), МЛО́ЇТИ, ВА́ДИТИ, КАНУ́ДИТИ діал. Нудило мене, давило під серцем, усе б я, немов на похмілля, кисле їла (Панас Мирний); -Це, мабуть, дядьку, від солодких ягід млоїть вас... (П. Козланюк).  Словник синонімів української мови
4. канудити — Кану́дити, -дить гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить. Харьк. у.  Словник української мови Грінченка