кап
КАП¹, КАП-КА́П, виг.
1. Звуконаслідування, що означає звук капання; крап, крап-крап.
2. Уживається як присудок за знач. ка́пати 1, 3.
Його сльози тілько кап-кап у воду (Фр., IV, 1950, 72);
А вже весна. Не ота, коли зі стріх передзвоном — кап-кап, кап-кап, кап-кап… А пізніша (М. Ол., Чуєш.., 1959, 56).
КАП², у, ч. Потовщення, наріст на стовбурі, гілці або корені дерева, що виникає внаслідок місцевого розростання тканин.
Словник української мови (СУМ-11)