капкан

КАПКА́Н, а́, ч.

1. Пристрій для ловлення звірів (переважно великих), що складається з двох залізних дуг та пружини.

Якось попалася Лисичка — Злодюга, вовчика сестричка,— Хвостом в капкан (Мирний, V, 1955, 381);

Механічні засоби знищення гризунів, тобто всілякі капкани й пастки, найбільш доступні для населення (Підручник дезинф., 1953, 321);

Капкан намертво стиснув у своїх сталевих обіймах задню лапу барса. Побачивши людину, хижак люто заричав, вищиривши ікла (Рад. Укр., 11.I 1964, 4);

*У порівн. Лев витріщивсь на старшину І заричав ще дужче: «Ну?!» А той [Лис] круть-верть, неначе у капкані: Мовчить (Гл., Вибр., 1951, 113).

2. перен. Небезпека, пастка ( див. па́стка¹ 2).

Янкеля Гореліка піймали двоє козаків, але йому пощастило вирватися з капкана і втекти за ріг вулиці (Довж., І, 1958, 237);

— Ой,хлопче, хлопче,— докірливо каже Роман, — не грайся з вогнем. І незчуєшся, як десь в капкан попадеш… (Гончар, І, 1954, 274).

Значення в інших словниках

1. капкан — капка́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. капкан — див. пастка  Словник синонімів Вусика
3. капкан — -а, ч. 1》 Пристрій для відлову звірів (перев. великих), що складається з двох залізних дуг та пружини. 2》 перен. Небезпека, пастка (див. пастка I 2)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. капкан — Пастка, сільце  Словник чужослів Павло Штепа
5. капкан — попа́сти (попа́стися, потра́пити і т. ін.) / попада́ти (попада́тися, потрапля́ти і т. ін.) в тене́та (у па́стку, в хому́т, у сильце́, в капка́н, у павути́ну і т. ін.), перев. чиї (чию, чий, чиє), які (яку, який, яке).  Фразеологічний словник української мови
6. капкан — I. ПА́СТКА (на звірів, птахів, рідше риб); ЗАПАДНЯ́ (на звірів, птахів); ТЕНЕ́ТА мн., ЛАБЕ́ТИ мн. (сітка на звірів, птахів); СИЛЬЦЕ́ (СІЛЬЦЕ́), СІ́ЛО (у вигляді петлі, перев.  Словник синонімів української мови
7. капкан — Капка́н, -на́; -кани́, -ні́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)