каплиця
КАПЛИ́ЦЯ, і, ж. У християн — невеличка споруда без вівтаря для відправ і молитов.
Прийшли в каплицю перед Феба, Еней поклони бити став (Котл., І, 1952, 119);
У балці й поховали [Максима]. Чималу каплицю Поставили громадою (Шевч., II, 1953, 258);
В каплиці, оздобленій гранітом і мармуром, в родовому могильному склепі Ганських моторошно і холодно (Рибак, Помилка.., 1956, 102).
Словник української мови (СУМ-11)