капота

КАПО́ТА, и, ж., діал. Чоловічий верхній довгий одяг.

Він [подорожній] зняв з себе капоту і торбу (Фр., VIII, 1952, 224);

Під другою стіною стояв величезний хлоп у смушковій шапці і в довгій капоті (Март., Тв., 1954, 160).

Значення в інших словниках

1. капота — Капота: — верхній довгий одяг [IV] — довгий верхній одяг, плащ [XI] — довгий верхній одяг [II] — капот, давній верхній одяг, лапсердак [3]  Словник з творів Івана Франка
2. капота — див. дощ  Словник синонімів Вусика
3. капота — -и, ж., діал. Чоловічий верхній довгий одяг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. капота — капота іст. верхній довгий чоловічий одяг: У святочні дні вбиралися в темно-синю капоту й деколи ціліндр. Зимою брали баранячі кожушки, короткі або довгі (Крип'якевич)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. капота — Старовинний укр. святковий верхній одяг з купованих тканин, довший та об'ємніший за жупан, з широкими і дрібними фалдами, вільний в талії, з вузькими рукавами, з виложистим коміром; к. має характерні особливості оздоблення, обшивалася чорною тасьмою.  Універсальний словник-енциклопедія
6. капота — Капо́та, -ти; -по́ти, -по́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. капота — Капота, -ти ж. Верхнее одѣяніе. У галиц. мѣщанъ, — мужское: суконная верхняя одежда длинѣе и просторнѣе жупана. Гол. Од. 16. У Котл. это — женская одежда: Були в дульєтах і капотах, були всі грішні жіночки. Котл. Ен. III. 51.  Словник української мови Грінченка