капут

КАПУ́Т, невідм., ч., розм. Загибель, кінець.

Хоч би там не знати що, а вона [щука] мусить одному з них сьогодні зробити капут! (Фр., III, 1950, 335);

Чим ми [футболісти] жили морально? Лише сподіванками на те, що загарбникам буде капут (Ю. Янов., II, 1954, 22);

// у знач. присудк. сл.

І хоч тяжко, але бачить, Що йому ось-ось капут (Укр.. думи.., 1955, 509);

Він [фашист) підняв руки вгору, крикнув «Гітлер капут!» (Смолич, Після війни, 1947, 8).

Значення в інших словниках

1. капут — капу́т вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. капут — див. кінець; смерть  Словник синонімів Вусика
3. капут — невідм., ч., розм. Загибель, кінець. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. капут — Саксаган, смерть, кінець  Словник чужослів Павло Штепа
5. капут — КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм.  Словник синонімів української мови
6. капут — Капу́т несклоняемое. Конецъ, смерть, гибель. Там йому й капут. Ном. Присягайте мені на послушенство гетьманське, а не присягнете, то тут вам і капут. К. ЧР. 300. дати капут. Убить. Ми йому дамо капут! Рудч. Ск. І. 26.  Словник української мови Грінченка