карга
КАРГА́, и́, ж., лайл. Про сварливу стару й потворну жінку; відьма (у 2 знач.).
— А ти підглядаєш за нами, стара карго?.. (Мирний, III, 1954, 154);
— Що вона говорить, клята карга? — змертвілими губами прохрипів сам до себе майор (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 91).
Словник української мови (СУМ-11)