каучук

КАУЧУ́К, у́, ч. Смолиста речовина, що видобувається з молочного соку каучуконосних рослин (натуральний каучук), нафти тощо (синтетичний каучук) і з якої виготовляють гуму.

На цій леваді за всі роки своєї роботи вона [Пармузіна] здобула сировину на сотні тонн натурального каучуку, без якого неможливе виробництво каучуку синтетичного (Вол., Сади.., 1950, 140);

Вулканізований каучук називається гумою (Заг. хімія, 1955, 423);

Хіміки навчились одержувати з вугілля штучну нафту, а з неї — бензин, лаки, мило, харчові жири, каучук (Наука.., 3, 1957, 24).

Значення в інших словниках

1. каучук — каучу́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. каучук — -у, ч. Смолиста речовина, що видобувається з молочного соку каучуконосних рослин (натуральний каучук), нафти тощо (синтетичний каучук) і з якої виготовляють гуму.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. каучук — КАУЧУ́К, у́, ч. Смолиста речовина, яку видобувають із молочного соку каучуконосних рослин (натуральний каучук), нафти і т. ін. (синтетичний каучук) і з якої виготовляють гуму. Робимо ж ми штучний каучук, робимо штучний шовк ..  Словник української мови у 20 томах
4. каучук — каучу́к (франц., англ. caoutchouc, з індіан. мови майнас) високомолекулярна еластична речовина, яку видобувають у вигляді твердої пружної маси з латексу (молочного соку) деяких рослин (натуральний К.) або одержувана штучним способом (синтетичний К.).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. каучук — Каучу́к, -ку (амер.-інд. caoutchouc)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)