квадрат
КВАДРА́Т, а, ч.
1. Рівнобічний прямокутник.
Тихович, мов полковник той, визначує місця бойовища, відмірюючи ланцюгом стосажневий квадрат (Коцюб., І, 1955, 226);
Квадратом називається паралелограм, у якого всі сторони рівні і всі кути прямі (Геом., І, 1956, 56);
// перев. чого. Про що-небудь такої форми.
З-за дерев забовванів силует палацу з освітленим квадратом вікна (Смолич, І, 1958, 79);
Весною посіяли точними квадратами, обробили все машинами (Кучер, Трудна любов, 1960, 375).
2. мат. Добуток двох однакових множників, другий степінь будь-якого числа.
Квадрат 4-х дорівнює 16.
∆ Підно́сити (піднести́) до квадра́та — множити дане число на те саме число.
◊ У квадра́ті — удвічі.
Справді можна почувати себе якось в квадраті одиноким.., коли навколо всі давні друзі позамуровуються в своїх родинних твердинях (Л. Укр., V, 1956, 198).
Словник української мови (СУМ-11)