квасний
КВАСНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до квас 1.
Квасний запах; Квасні хлібці.
◊ Квасни́й патріоти́зм, ірон.— схиляння перед відсталими формами життя й побуту своєї країни, вихваляння всього свого й відкидання чужого.
Сатиричне висміювання квасного «патріотизму» тут [у поемі «Сон»] полягає в суперечності між словами й ділами псевдопатріотів (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 167).
2. розм., рідко. Те саме, що ки́слий.
Борщ був голий, а такий квасний, що аж очі вилазили (Кобр., Вибр., 1954, 124);
Солонину їм, квасним молоком попиваю (Стеф., III, 1954, 39).
3. перен., розм., рідко. Незадоволений, кислий (про вираз обличчя).
— Їду,— сказав панотець з квасною міною (Фр., II, 1950, 368).
Словник української мови (СУМ-11)