квиснути
КВИ́СНУТИ, ну, неш, недок., діал. Хникати, скиглити.
— Одарочко! Чого се ти? Чого ти квиснеш? (Мирний, І, 1954, 214);
Цілу ніч.. квиснув Лаврик,— ще один зубик прорізувався,— й не довелось Даринці й задрімати як слід (Вирган, В розп. літа, 1959, 254).
Словник української мови (СУМ-11)