кизил

КИЗИ́Л, у́, ч.

1. Чагарникова рослина або деревце з жовтими квітками та їстівними ягодами.

Частіше траплялися гаї й кущі кизилу та тамариску (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183);

Зупиняємось біля дерева з червоними довгастими ягодами. — Це — кизил,— пояснює вчитель. — Хороше дерево! Як цвіте — бджоли мед беруть. Дозріють плоди — з них варення добряче, смачні кисіль, джем, сироп… Деревина теж цінна (Рад. Укр., 26.IX 1962, 2).

2. збірн. Кислі ягоди цієї рослини переважно темно-червоного кольору.

Плоди кизилу довгасті, овальні.., здебільшого темно— і світло-червоного та жовтого кольору (Колг. Укр., 11, 1961, 34).

Значення в інших словниках

1. Кизил — Кизи́л іменник чоловічого роду місто в Росії  Орфографічний словник української мови
2. кизил — -у, ч. 1》 Чагарникова рослина або деревце з жовтими квітками та їстівними ягодами. 2》 збірн. Кислі ягоди цієї рослини переважно темно-червоного кольору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кизил — Дерен  Словник чужослів Павло Штепа
4. кизил — КИЗИ́Л, у́, ч. 1. Чагарникова рослина або деревце родини кизилових із жовтими квітками та їстівними ягодами; дере́н. Частіше траплялися гаї й кущі кизилу та тамариску (З.  Словник української мови у 20 томах
5. кизил — кизи́л (тюрк., букв. – червоний) рід дерев і кущів родини кизилових. Поширені в Європі, Ази, Північній Америці. Добрі медоноси. Плоди їстівні. Деревину використовують у техніці.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. кизил — Кущ; поширений у пн. півкулі; в Україні один вид — к. справжній; жовті квітки і червоні плоди; росте в лісах, особливо гірських; із плодів виготовляють варення, цукерки.  Універсальний словник-енциклопедія
7. кизил — ДЕРЕ́Н (кущ або дерево родини кизилових з їстівними кислувато-солодкими ягодами), КИЗИ́Л, ШАЙТА́НОВЕ ДЕ́РЕВО заст. Цвів жовто дерен, кизил отой (А. Кримський).  Словник синонімів української мови