кисличка

КИСЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш. до кисли́ця.

Почала рости в лісовій гущавині дика кисличка (Ів., Опов., 1949, 172);

— Ходім же тепер укупі додому та в перекупки купим кисличок (Кв.-Осн., II, 1956, 36).

◊ Діста́неться (діста́лося, бу́де) на кисли́чки див. дістава́тися.

Значення в інших словниках

1. кисличка — кисли́чка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. кисличка — -и, ж. Зменш. до кислиця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кисличка — КИСЛИ́ЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до кисли́ця. Почала рости в лісовій гущавині дика кисличка (О. Іваненко); Перед ґанком яблунька кисличка, бузина i срiбний верболiз. А в хатинi простудилась пiчка, i чадить, i чмихає до слiз (І. Жиленко); – Отак, як бач!...  Словник української мови у 20 томах
4. кисличка — діста́неться на горі́хи (на кисли́чки, на бу́блики) кому і без додатка. Хто-небудь буде покараний за якусь провину. — Іди сюди, волоцюго..! З тебе все лихо встає. Іди й ти (Василю) за нами.  Фразеологічний словник української мови
5. кисличка — Кисли́чка, -чки, -чці; -ли́чки, -ли́чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. кисличка — Кисличка, -ки ж. 1) ум. отъ кислиця. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. 2) Дубовые орѣшки. Про хвороби, 14. 3) мн. раст. Pyrola secunda L. ЗЮЗО. І. 169.  Словник української мови Грінченка