клюнути

КЛЮ́НУТИ, не, док., перех. і неперех. Однокр. до клюва́ти 1, 2, 4.

Орля намагалося стрепенутись і клюнути хлопця своїм дзьобом (Трубл., Мандр., 1938, 92);

Та ось клюнула рибка! Витяг її Данилко (Коцюб., І, 1955, 470).

◊ Клю́нути но́сом — упасти, вдарившись носом.

Як пихоне його руками своїми, так Чіпка й клюнув носом у зелену траву (Мирний, І, 1949, 167);

Ні́де ку́рці клю́нути — дуже тісно де-небудь.

Весь стіл завалений, ніде курці клюнути, ще не переглянутими.. книжками (Л. Укр., V, 1956, 313).

Значення в інших словниках

1. клюнути — клю́нути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. клюнути — -не, док., перех. і неперех. Однокр. до клювати 1), 2), 4). Клюнути носом — упасти, вдарившись носом. Ніде курці клюнути — дуже тісно де-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. клюнути — КЛЮ́НУТИ, ну, неш, док. 1. кого, що і без прям. дод. Однокр. до клюва́ти 1, 2. Спершу птах одверта од неї дзьоба, тоді клюнув раз, удруге – і за хвилю ложка була вже порожня (Григір Тютюнник)...  Словник української мови у 20 томах
4. клюнути — (й) ку́рці ні́де клю́нути. 1. Дуже тісно, мало місця. Весь стіл завалений, ніде курці клюнути, ще не переглянутими .. книжками (Леся Українка); // Немає вільного або чистого місця. — Панічко.., не женіть тільки Мар’ї з двору..— Та що ж там з нею?...  Фразеологічний словник української мови
5. клюнути — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.  Словник синонімів української мови