книжний

КНИ́ЖНИЙ, а, е.

1. Характерний для літературно-писемного викладу, не властивий живій мові.

І потекла його мова книжна, школярська, невтямлива народові (Н.-Лев., І, 1956, 193);

Михайло мав звичку послугуватися книжними словами, що їх вислухав з газети (Март., Тв., 1954, 72);

Леночка розповідала, вживаючи книжних зворотів мови, вона все хотіла потрапити в газетний тон (Ю. Янов., II, 1954, 10).

2. Те саме, що книжко́вий 2.

Сам.. Тодось не дуже знався На книжній мудрості (Рильський, II, 1960, 69);

Леніну було чужим книжне, абстрактне сприймання марксистської теорії (Біогр. Леніна, 1955, 13).

Значення в інших словниках

1. книжний — кни́жний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. книжний — лінґ., (вираз) неживий, канцелярський, школярський, штучний, п. кований.  Словник синонімів Караванського
3. книжний — -а, -е. 1》 Характерний для літературно-писемного викладу, невластивий живій мові. 2》 Те саме, що книжковий 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. книжний — КНИ́ЖНИЙ, а, е. 1. Характерний для книжки (у 1 знач.), літературно-писемного викладу, не властивий живій мові. І потекла його мова книжна, школярська, невтямлива народові (І.  Словник української мови у 20 томах
5. книжний — АБСТРА́КТНИЙ (який ґрунтується на теоретичних, відірваних від практики і досвіду міркуваннях, позбавлений конкретності), ЗАГА́ЛЬНИЙ, АКАДЕМІ́ЧНИЙ, УМОГЛЯ́ДНИЙ книжн., МЕТАФІЗИ́ЧНИЙ книжн., ІДЕА́ЛЬНИЙ рідко, АСТРА́ЛЬНИЙ заст.  Словник синонімів української мови
6. книжний — Кни́жний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)