кожух
КОЖУ́Х, а, ч.
1. Довга, не вкрита сукном шуба з великим коміром, пошита звичайно з овечої шкури хутром до середини.
Одягнувши нові, кримських емушків кожухи, стали [козаки] виходити (Кв.-Осн., II, 1956, 214);
А сам сотник у кожусі.. Коло клуні похожає (Шевч., II, 1963, 201);
Посеред двору на сіні, на килимі, укритий баранячим кожухом, хропів Тарас (Довж., І, 1958, 222).
2. техн. Оболонка, накриття, футляр і т. ін. для ізоляції або запобігання пошкодженню споруд, механізмів чи їх частин.
Будинки дериваційної ГЕС, у яких встановлюють турбіни у металевому кожусі, звичайно мають конічну всмоктувальну трубу (Довідник сіль. будівельника, 1956,188);
Клепальники клепали кожух домни (Донч., І, 1956, 160);
Іноді бої тяглися годинами.. Закипала вода в кожухах кулеметів (Гончар, II, 1959, 125).
Словник української мови (СУМ-11)