козлище

КО́ЗЛИЩЕ, а, ч., заст. Цап.

Отож премудрий прозорливець, Поміркувавши, взяв єлей Та взяв од козлищ і свиней Того Саула здоровила І їм помазав во царя (Шевч., II, 1953, 352).

Значення в інших словниках

1. козлище — ко́злище іменник чоловічого роду, істота цап арх. козли́ще іменник чоловічого роду, істота збільшувальне від: 'козел'  Орфографічний словник української мови
2. козлище — -а, ч., заст. Цап.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козлище — ЦАП (самець кози), КОЗЕ́Л, КО́ЗЛИЩЕ заст.; ТУР (гірський кавказький); КОЗЕРІ́Г (гірський з великими рогами). Хай лише посунеться в поле цап, Хай лише наважиться він на хап, Руду йому бороду одсічем (О.  Словник синонімів української мови