коко
КО́КО¹ виг. Уживається як присудок для позначення сокоріння курки.
А курочка коко, да коко… Полетіла вгору високо (Чуб., V, 1874, 113).
КО́КО², а, с., дит. Яйце.
Як хто вкоїть щось недоумкувате — гримають: «І ти вже — благовісне коко!» (Номис, 1864, № 421).
Словник української мови (СУМ-11)