комедійний

КОМЕДІ́ЙНИЙ, а, е. Стос. до комедії (у 1 знач.), пов’язаний з нею.

Блискавично було розіграно цю невеличку, майже комедійну сцену (Стельмах, І, 1962, 590);

Комедійні елементи п’єси «Приїздіть у Дзвонкове» поєднуються з ліричними (Іст. укр. літ., II, 1956, 324);

// В основі якого є комедія.

Переключаючись на роботу в кіно, я думав присвятити себе виключно жанру комічних і комедійних фільмів (Довж., І, 1958, 21);

// Який грає в комедіях.

Карпо Соленик — найкращий комедійний актор в українському театрі першої половини XIX століття (Літ. Укр., 17.V 1966, 2);

// Власт. комедії.

В «Останній зустрічі» визначилась також характерна особливість поетики п’єс Левади — поєднання комедійних ситуацій з гостро драматичними (Рад. літ-во, 8, 1965, 64).

Значення в інших словниках

1. комедійний — комеді́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. комедійний — див. веселий  Словник синонімів Вусика
3. комедійний — -а, -е. Стос. до комедії (у 1 знач.), пов'язаний з нею. || В основі якого є комедія. || Який грає в комедіях. || Власт. комедії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. комедійний — КОМЕДІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Стос. до комедії (у 1 знач.), пов'язаний з нею. Блискавично було розіграно цю невеличку, майже комедійну сцену (М. Стельмах); В новому році обов'язково буде спектакль, і не простий, а комедійний (Б.  Словник української мови у 20 томах