кошти
КО́ШТИ, ів, мн. (одн. кошт, у, ч.).
1. Гроші, капітал, матеріальні цінності.
— Чого вже я не робив, як не побивався, скільки й кошту стратив, а все-таки нічого не вдіяв (Стор., І, 1957, 230);
— Шкода й коштів на шибениці різним гультяям (Л. Укр., І, 1951, 444);
Держава виділяє великі кошти у вигляді кредиту для подання допомоги трудящим в індивідуальному житловому будівництві (Наука.., 12, 1957, 5).
Вла́сним (свої́м і т. ін.) ко́штом — за власний рахунок, за власні гроші.
Ми все будували своїми силами, своїми руками, своїм коштом, не чекаючи на допомогу із закордону (Цюпа, Україна.., 1960, 59);
На чиї ко́шти (чий кошт) — за чий рахунок.
Дома пояснили йому, що магістрат прислав віз, і цей вивозив сміття цілий день на кошт Гершка (Мак., Вибр., 1956, 359).
2. рідко. Те саме, що ви́трати; видатки.
Шумне, легке житте [життя].. тягло за собою немалий кошт (Фр., VIII, 1952, 234);
Пришліть мені (коли можна — скоріше) таку етнографічну програму.., яку я переглядав у Вас у Криворівні.. Кошти поверну (Коцюб., III, 1956, 423).
◊ Хи́тро-му́дро та невели́ким (недороги́м) ко́штом — розумно та з малими витратами.
Хочеться так, щоб хитро-мудро та невеликим коштом (Номис, 1864, № 3106).
3. у знач. присл. ко́штом. За чийсь рахунок, за чиї-небудь гроші.
Тепер на Україні розгорнулось будівництво шкіл-інтернатів коштом колгоспів (Рад. Укр., 4.VI 1959, 1);
// Використовуючи що-небудь; за рахунок чогось.
Акторський склад змінювався постійно коштом припливу нових сил з Києва і Одеси (Смолич, Театр.., 1940, 182).
4. заст. Забезпечення, постачання.
Торгується [Кузьма Трохимович] і требує [вимагає] багацько: дай йому і кошту, і грошей скільки забажа (Кв.-Осн., II, 1956, 6).
Словник української мови (СУМ-11)