крах
КРАХ, у, ч.
1. У буржуазних країнах — розорення, банкрутство (у 1 знач.).
Галицькі нафтярі .. обмежували продукцію, боячися краху (Фр., VIII, 1952, 407);
Не сплять королівські банкіри та фінансисти, вигадують, як відстрочити невідхильний ганебний крах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 594);
Початок кризи в Сполучених Штатах Америки супроводився масовим крахом банків, фінансових і промислових компаній (Нова іст., 1956, 165).
2. перен. Цілковитий провал чогось; невдача, катастрофа (у 2 знач.).
Крах колоніальної системи імперіалізму — одна з знаменних рис нашої епохи (Ком. Укр., 2, 1961, 42);
Марина ще не вірила, що настав крах усім її мріям, усім сподіванням (Дмит., Наречена, 1959, 224).
Словник української мови (СУМ-11)