крин
КРИН, у, ч., заст. Лілея.
Рожевим крином процвіти [земле]! (Шевч., II, 1953, 291);
[Тірца:] І зацвіте Сіон весняним крином, і знов поллється молоком і медом земля обітована (Л. Укр., II, 1951, 160).
◊ Се́льний крин див. со́льний.
Словник української мови (СУМ-11)