кришечка
КРИ́ШЕЧКА¹, и, ж. Зменш. до кри́шка¹.
Що за чудесна була [люлька]! Корінькова, з кришечкою і з мідним ланцюжком (Кв.-Осн., II, 1956, 399);
У мене чайник закляк у руках,— а кришечка у йому тілько дзень-дзень! (Мирний, IV, 1955, 369).
КРИ́ШЕЧКА², и, ж. Зменш. до кри́шка².
— А що ж ми будемо їсти, коли в хаті не буде ні кришечки, а в коморі ні пилиночки? — Василина вибухає новими прокльонами (Стельмах, І, 1962, 288);
[Єфросина:] Наша мадам їла.. всього по кришечці (Н.-Лев., II, 1956, 486);
Посиділа ще кришечку, а далі й пішла собі стиха (Барв., Опов.., 1902, 111);
— Устань, моя кришечко, моя лебедочко! (Кв.-Осн., II, 1956, 347).
◊ До [найме́ншої] кри́шечки — те саме, що До [оста́нньої] кри́хти ( див. кри́хта).
— Думаєте, наш пан уже й не розбирається, хто навмисно збитки робить, а в кого ненароком худоба вскочила в спаш. Все він знає до найменшої кришечки (Стельмах, І, 1962, 571);
Ні (ані́, і) кри́шечки — те саме, що Ні (ані́, і) кри́хти ( див. кри́хта).
Одні утрати.. виводила перед нею її споминка, а щастя та втіхи — ані кришечки (Мирний, III, 1954, 235).
Словник української мови (СУМ-11)