криївка
КРИЇ́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що за́хисток; схованка.
Схиблений удар — і життю борця грозила велика небезпека, коли [б] йому не вдалось.. сховатись у безпечну криївку і добути меча (Фр., VI, 1951, 9);
З галасом.. та свистом вони [діти] повискакували з своїх криївок і обпали Параскіцу (Коцюб., І, 1955, 272);
// Місце таємного зберігання чогось або перебування когось; потайник, сховок.
Вислідив я ту криївку. Де мій батько скарб сховав (Фр., XII, 1953, 45);
Хлопці.. готувалися якнайшвидше повзти до своєї постійної криївки: німецького складу (Ю. Янов., II, 1954, 43).
Словник української мови (СУМ-11)