кропив’яний
КРОПИ́В’ЯНИЙ, а. е. Прикм. до кропива́.
Примчали [хлопці] до кущів і почали нещадно рубати зелені стебла кропиви.. Кілька разів рубнув [Василь] — так і повалилися голови кропив’яні (Коп., Як вони.., 1961, 51);
// Вигот. із кропивових.
Затріпотіли в повітрі.. кропив’яні вітрила (Скл., Святослав, 1959, 125);
Віра Андріївна поклала папери в кошик поверх старого кропив’яного мішка (Мушк., Чорний хліб, 1960, 99).
◊ Кропи́в’яне сі́м’я, зневажл., заст. — прізвисько чиновників, канцеляристів, які брали хабарі;
Кропи́в’яним сі́м’ям заси́пати кого — засипати докорами; вилаяти.
До хати вже і не вступають [п’яниці], бо я кропив’яним сім’ям так і засиплю (Барв., Опов.., 1902, 290).
Словник української мови (СУМ-11)