кружний
КРУЖНИ́Й, а́, е́. Об’їзний, обхідний (про шлях, стежку тощо).
Вевеллі поїхав кружними шляхами і дістався до турецького табору мало не через місяць (Тулуб, Людолови, II, 1957, 503);
Альоша потрапив у таврійські степи далекою кружною дорогою (Гончар, II, 1959, 70);
*Образно. [Валент:] Я не проламувався через мур, шануючи твоє завдання, батьку, але тепер знайшов я кружну стежку (Л. Укр., III, 1952, 291).
Словник української мови (СУМ-11)