крякнути

КРЯ́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до кря́кати 1, 3-5.

Крякнула ворона на весь рот та й упустила рака в море (Стор., І, 1957, 29);

Починало вже зоріти, Качка крякнула (Щог., Поезії, 1958, 291);

Налив [Матюха Якову] у склянку «первака».. Той мовчки випив усю до дна за одним духом, тоді тільки крякнув (Головко, II, 1957, 64).

Значення в інших словниках

1. крякнути — кря́кнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. крякнути — -ну, -неш, док. Однокр. до крякати 1), 3-5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. крякнути — КРЯ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. Однокр. до кря́кати 1, 3, 5. Крякнула ворона на весь рот та й упустила рака в море (О. Стороженко); А у степу ж ні гаю, ні ліщинки. То крякне крук, то коник заірже. Спеклося літо. Спека. Ні дощинки.  Словник української мови у 20 томах
4. крякнути — КВА́КАТИ (про жаб — уривчасто кричати), КУ́МКАТИ, КРУ́МКАТИ, КРЕКТА́ТИ, КРЕКОТА́ТИ підсил., КРЯ́КАТИ, РЕ́ХКАТИ діал. — Док.: ква́кнути, ку́мкнути, кру́мкнути, кря́кнути. (Горнов:) Жаби квакають (М. Кропивницький); На ставку кумкали жаби (Н.  Словник синонімів української мови