кувакати

КУВА́КАТИ, аю, аєш, недок., розм., рідко. Плакати, кричати (про немовля).

Хлоп’ятко Простягає рученятка Та кувака істихенька (Манж., Тв., 1955, 170).

Значення в інших словниках

1. кувакати — кува́кати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. кувакати — див. плакати  Словник синонімів Вусика
3. кувакати — -аю, -аєш, недок., розм., рідко. Плакати, кричати (про немовля).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кувакати — КУВА́КАТИ, аю, аєш, недок., розм., рідко. Те саме, що куві́кати 2. Хлоп'ятко Простягає рученятка Та кувака істихенька [стихенька] (І. Манжура).  Словник української мови у 20 томах
5. кувакати — ПЛА́КАТИ (лити сльози з горя, від болю тощо), РЮ́МАТИ розм., РЮ́МСАТИ розм., СЛИ́НИТИ зневажл., НЮ́НИТИ зневажл., НЮ́НІ РОЗПУСКА́ТИ зневажл., СКВИ́РИТИ діал., СКВИ́РИТИСЯ діал.; РИДА́ТИ, РЕВІ́ТИ розм., РЕВТИ́ розм., ВИ́ТИ розм., РОЗЛИВА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. кувакати — Кувакати, -каю, -єш гл. Кричать (о грудномъ ребенкѣ). Дитина кувака. Мнж. 45.  Словник української мови Грінченка