кукурудзяний
КУКУРУ́ДЗЯНИЙ, а, е.
1. Прикм. до кукуру́дза.
Між лопушшям лежала ціла купа наламаних кукурудзяних шульок (Фр., VI, 1951, 147);
Русяве волосся, мов золотиста кукурудзяна волоть, спадало на крутий лоб (Шиян, Баланда, 1957, 76);
Стих, не шелестить уже пожовклим листям кукурудзяний лан (Коз., Вісімсот.., 1953, 123);
// Зробл. із зелених стебел кукурудзи.
У дослідах в перший період коровам згодовували кукурудзяний силос і кормові буряки (Соц. твар., 1, 1956, 22);
// Вигот. із зерна кукурудзи.
У млині стояв теплий, приємно-солодкуватий запах кукурудзяної муки (Коцюб., І, 1955, 353);
// Пригот. із кукурудзяного борошна.
Мати поклала йому в тайстрину грудку сиру і окраєць кукурудзяного хліба (Томч., Закарп. опов., 1953, 13).
2. Який має колір стиглої кукурудзи; золотисто-жовтий.
В хустині кукурудзяного кольору, в червоних відблисках сонячного проміння.. Мариня справді виглядала надзвичайно (Вільде, Сестри.., 1958, 203).
Словник української мови (СУМ-11)