купе

КУПЕ́, невідм., с. Окреме відділення у залізничному пасажирському вагоні на два або чотири спальних місця.

Ми поспускали стори [штори] в купе і їхали мовчки (Фр., III, 1950, 215);

Вагони просторі, купе широкі — в першому класі на дві і на чотири особи (Дмит., Там, де сяє.., 1957, 78).

Значення в інших словниках

1. купе — купе́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. купе — Купе́, ж.р. Купе, відділення у пасажирському вагоні. Отже, насамперед опис їзди. Все йшло програмово. На Вільзонові ми відразу, коли приїхали, сіли й найшли ще порожній купе (Арт., 29.VI.1933) // порівн. нім. das Abteil — 1) купе, 2) відділ; див. іще переділ.  Українська літературна мова на Буковині
3. купе — у. переділ, переділка.  Словник синонімів Караванського
4. купе — невідм., с. 1》 Окреме відділення у залізничному пасажирському вагоні на два або чотири спальні місця. 2》 Різновид кузова легкового автомобіля з двома дверцями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. купе — КУПЕ́, невідм., с. 1. Окреме відділення у залізничному пасажирському вагоні на два або чотири спальних місця. Ми поспускали стори [штори] в купе і їхали мовчки (І. Франко); Вагони просторі, купе широкі – в першому класі на дві і на чотири особи (Л.  Словник української мови у 20 томах
6. купе — купе́ (франц. coupe, букв. – розділений) відокремлене відділення у вагоні на 2 або 4 спальні місця.  Словник іншомовних слів Мельничука
7. купе — 1. критий кузов легкового автомобіля, 2-4-місний, 2-дверний, з нахиленим назад дахом; 2. 2-місна карета (також звана берлин-к.), популярна у XIX ст.; 3. відокремлене відділення на 2-4 особи у вагоні поїзда.  Універсальний словник-енциклопедія
8. купе — Купе́ (фр.), не відм.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)