купча

КУ́ПЧА, чої, ж., дорев. Те саме, що Ку́пча гра́мота ( див. ку́пчий).

[Герасим:] Ху! Слава богу, справився з ділами: совершив [зробив] купчу, і земельки прибавилось (К.-Карий, І, 1960, 373);

Вона від нього мав скарб: ..Штук три з коронами серветки й фальшиву купчу на маєтки (Еллан, І, 1958, 207);

*Образно. Рвонув чорт сорочку Плачинді, подивився.. і вже купчу виймає на продаж душі (Стельмах, І, 1962, 57).

Значення в інших словниках

1. купча — ку́пча іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. купча — -чої, ж., заст. Те саме, що Купча грамота (див. купчий).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. купча — Ку́пча, -пчої, -пчій і ку́пча, -пчі, -пчі; ку́пчі, -пчих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. купча — Купча, -чі ж. = купля. Та я не хочу її й купчі, як вона понароблювала мені отам добра. Черк. у. Не навчить купча, а навчить продажа. Чуб. І. 298.  Словник української мови Грінченка