ларьок
ЛАРЬО́К, рка́, ч. Невелика легка будівля для торгівлі.
Вона таким його [Житомир] собі й уявляла. Біленькі будиночки в садочках на околиці. Криниці й водорозбірні колонки, дощаті ларки (Кучер, Трудна любов, 1960, 198);
На галявинах стояли машини, ларки з водою і морозивом (Грим., Подробиці.., 1956, 32).
Словник української мови (СУМ-11)