лахміття
ЛАХМІ́ТТЯ, я, с.
1. Дуже старий, подертий одяг.
Із запічка злазить хлопчик у лахмітті в якомусь (Тесл., З книги життя, 1949, 15);
// Шматки, рештки подертого одягу та інших речей.
За день труд руки обірвав. Не міг здрімнути я до рана; Холодний вітер розвівав Лахміття драного жупана (Граб., І, 1959, 194);
На ліжку не було навіть соломи. Голі, заплямлені дошки прикриті лахміттям, що служило за матрац і ковдру (Вільде, Сестри.., 1958, 553);
Сорочка на ній була подерта на лахміття (Тулуб, Людолови, І, 1957, 142);
*Образно. По небу пливло лахміття хмар (Збан., Єдина, 1959, 155).
2. перен., зневажл. Про предмети одягу, білизни і т. ін.
А сам, верну вшися в будинки, Своє лахміття позбирав (Котл., І, 1952,81);
— Беріть оце лахміття,— він бгав рукою старанно складені штани..,— беріть І несіть туди, звідки принесли (Вільде, Сестри.., 1958, 339).
Словник української мови (СУМ-11)