лемки

ЛЕ́МКИ, ів, мн. (одн. ле́мко, а, ч.; ле́мка, и, ж.). Етнографічна група українців, які здавна живуть в Карпатах на обох схилах Східних Бескидів.

[Митро (читає):] Лемки в сірих гунях по-сусідськи розмовляли з покутянами з-над Пруту (Фр., IX, 1952, 38);

Історико-етнографічна спільність населення Карпат, головним чином деяких етнографічних груп українців (гуцулів, бойків, лемків), поляків.., словаків і чехів.., сформувалась внаслідок довголітнього проживання їх на спільній території (Нар. тв. та етн., 4, 1964, 21).

Значення в інших словниках

1. лемки — Ле́мки: — місцева назва українців, що живуть на погір'ю Низького Бескиду, від річки Сян аж до Угорщини [X] — назва західно-карпатської частини українського населення [47]  Словник з творів Івана Франка
2. лемки — -ів, мн. (одн. лемко, -а, ч.; лемка, -и, ж.). Етнографічна група українців, які здавна живуть у Карпатах на обох схилах Східних Бескидів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лемки — ЛЕ́МКИ, ів, мн. (одн. ле́мко, а, ч.; ле́мка, и, ж.). Етнографічна група українців, які здавна живуть в Карпатах на обох схилах Східних Бескидів. [Митро (читає):] Лемки в сірих гунях по-сусідськи розмовляли з покутянами з-над Пруту (І.  Словник української мови у 20 томах
4. лемки — Укр. етнографічна група, яка проживає найдалі на пд.-зх. укр. етнічної території; до 1947 жили по обидва боки карпатського хребта і водночас державних кордонів (до 1772 — пол.-угорського, з 1919 — пол.-чехословацького); після насильного виселення л. з Пн.  Універсальний словник-енциклопедія
5. лемки — Ле́мки, -ків, -кам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)