лисинка

ЛИ́СИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ли́сина.

[Ївга:] От Грицько, так Грицько! Оце так. Ну ж я тебе хоч у лисинку поцілую (Мирний, V, 1955, 256);

В одному місці на отаві була лисинка, .. на ній залишилось від копиці трохи сіна (Панч, Гарні хлопці, 1959, 123);

Був в артілі коник: вороної масті, Лисинка на лобі, гривка поміж вух (С. Ол., Вибр., 1959, 297).

Значення в інших словниках

1. лисинка — ли́синка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. лисинка — -и, ж. Зменш.-пестл. до лисина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лисинка — ЛИ́СИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ли́сина. [Ївга:] От Грицько, так Грицько! Оце так. Ну ж я тебе хоч у лисинку поцілую (Панас Мирний); До Ріни він відносився [ставився] з особливою симпатією, страшно пильно захованою..  Словник української мови у 20 томах
4. лисинка — Лисина, -ни ж. 1) Плѣшь, лысина. Не по чім і б'є, як не по лисині. Ном. № 7367. 2) Бѣлое пятно на лбу у животныхъ. Як уродиться лоша з лисиною, то так воно й пропаде. Ном. № 3218. 3) Проталина, прогалина, при снѣжномъ покровѣ мѣсто, свободное отъ снѣга.  Словник української мови Грінченка