лишайник

ЛИША́ЙНИК, а, ч. Нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі.

У вологих, затінених місцях мох і лишайники можуть вкривати камінь, пень або стовбур дерева з усіх боків (Наука.., 8, 1961, 35);

Прозелень в очах Стадницького схожа на потріскані в час дозрівання цятки лишайників, що виростають на старих воротях чи хвіртках (Стельмах, І, 1962, 36).

Значення в інших словниках

1. лишайник — лиша́йник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. лишайник — -а, ч. Нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лишайник — ЛИША́ЙНИК, а, ч. Нижча рослина, тіло якої складається з гриба і водорості; росте на камінні, корі дерев, на землі. Прозелень в очах Стадницького схожа на потріскані в час дозрівання цятки лишайників, що виростають на старих воротях чи хвіртках (М.  Словник української мови у 20 томах
4. лишайник — ЛИША́ЙНИК (нижча рослина, що складається з гриба та водорості й росте на камінні, корі дерев, на землі), ЛИША́Й. Лишайники є своєрідною групою рослин...  Словник синонімів української мови