ловитися
ЛОВИ́ТИСЯ, ло́виться; мн. ло́вляться; недок.
1. Потрапляти на гачок, у пастку тощо (про рибу, звірів тощо).
Хоч лопни, а риба не ловиться (Номис, 1864, № 13517);
[Петро:] А що, діду, рої ловляться? (Мирний, IV, 1955, 143);
Взяли з собою всі рибальські снасті, Щоб риба нам ловилась в різній масті (Мал., Звенигора, 1959, 295).
На гачо́к лови́тися див. гачо́к;
Отака́ (от така́) лови́сь — вигук, що вживається для вираження здивування.
— Отака ловись! — каже голова. — Був Чіпка, а став Никихвор Іванович… Що то значить гроші! (Мирний, І, 1949, 377);
Глянули на мене сірі очі.. Тільки очі — от така ловись! — Очі не хлопчачі, а дівочі (Вирган, В розп. літа, 1959, 1962).
2. за що, чого і без додатка. Хапатися, триматися за що-небудь.
Олена піднесла обі долоні вгору й ловилася за вуха й за чоло (Март., Тв., 1954, 123);
Великими руками ловилися [люди] землі (Стеф., І, 1949, 105).
3. перен. Сприйматися.
Його слова ловились у польоті і подавалися з уст до уст (Фр., VI, 1951, 230).
Словник української мови (СУМ-11)