Словник української мови в 11 томах

локриця

ЛОКРИ́ЦЯ, і, ж. Багаторічна рослина родини бобових, корінь якої використовується в промисловості та медицині.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. локриця — локри́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. локриця — -і, ж. Багаторічна рослина родини бобових, корінь якої використовується в промисловості й медицині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. локриця — ЛОКРИ́ЦЯ бот., фарм. (багаторічна рослина родини бобових, солодкуватий корінь якої використовується в промисловості та медицині), СОЛО́ДКА, СОЛОДЕ́ЦЬ, СОЛО́ДКИЙ КО́РІНЬ, СОЛОДИ́Ч діал.  Словник синонімів української мови