лудити

ЛУДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. Наносити олив’яне покриття на поверхню виробів з металу.

В кузні.. козак із сергою у вусі щось лудив (Панч, Гомон. Україна, 1954, 250).

◊ Луди́ти о́чі кому, чиї — говорити неправду.

Обдурювали [націоналісти] їх, залякували, лудили їхні очі (Вишня, І, 1956, 298).

Значення в інших словниках

1. лудити — луди́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. лудити — -джу, -диш, недок., перех. Наносити олив'яне покриття на поверхню виробів з металу. Лудити очі кому, чиї — казати неправду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лудити — 1. лужити, вилуджувати, вилудити, повилуджувати, злуджувати, злудити, позлуджувати, налуджувати, налудити, поналуджувати, полуджувати, полудити, улуджувати, улудити, повлуджувати 2. це приваблювати  Словник чужослів Павло Штепа
4. лудити — ЛУДИ́ТИ¹, джу́, ди́ш, недок., що. Наносити олив'яне покриття на поверхню виробів з металу. В кузні .. козак із сергою у вусі щось лудив (П.  Словник української мови у 20 томах
5. лудити — Оббріхувати, ошукувати; вабити  Словник застарілих та маловживаних слів
6. лудити — луди́ти о́чі кому, чиї. Дурити, обманювати кого-небудь, приховувати правду від когось. Слухають одного з тих, що цілими десятиріччями .. обдурювали їх, залякували, лудили їхні очі (Остап Вишня).  Фразеологічний словник української мови
7. лудити — Луди́ти, луджу́, лу́диш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. лудити — Луди́ти, -джу, -диш гл. Привлекать, приманивать, заманивать. Вх. Зн. Вх. Уг. 250. До світлиці уступає молодець хороший, жвавий, вус маленький, око каре, волос красний кучерявий, а личенько таки лудить, хоч го трошки снядь присіла. Федьк. І. 127.  Словник української мови Грінченка