лунка
ЛУ́НКА¹, и, ж. Невелика заглибина в чому-небудь.
Жолуді дуба доцільно висівати в лунки (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 245);
Він зробив круг яблуньки гарну лунку, полив її з відра (Кучер, Трудна любов, 1960, 559);
// розм. Заглиблення в щелепній кістці, де міститься корінь зуба; альвеола.
Зуби [у лускатих плазунів] зростаються з краєм щелепи і ніколи не сидять у лунках (Визначник земноводних.., 1955, 86).
ЛУ́НКА², и, ж.
1. Молюск роду черевоногих з напівкруглою черепашкою, що живе в прісних і солонуватих водах.
2. Метелик — шкідник лісів, з сріблясто-сірими крилами, у верхній частині яких є великі жовті плями.
Є й інші небезпечні первинні шкідники лісів, наприклад, кільчастий шовкопряд, соснова совка, ..лунка срібляста (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 139).
Словник української мови (СУМ-11)