людство
ЛЮ́ДСТВО, а, с. Всі люди землі, рід людський, людське суспільство.
Робітничий клас завжди виступав як захисник і законний спадкоємець тих духовних багатств, що їх виробило людство (Рад. літ-во, 2, 1958, 6);
— Я тепер усвідомив своє місце серед мільярдів літ людства, серед астрономічної кількості людських створінь і на мікроскопічній планеті (Ю. Янов., II, 1958, 13);
// Люди, які зараз живуть на землі або є сучасниками певної особи чи якоїсь знаменної події.
Людство розпізнало справжнє обличчя капіталізму. Сотні мільйонів людей бачать, що капіталізм — це лад економічної анархії (Програма КПРС, 1961, 30);
Здавалось, година розв’язки ось-ось настане і найпотужніші радіостанції світу нарешті привітають людство з великим тріумфом [закінченням війни] (Гончар, III, 1959, 387);
*Образно. Ой випала ж тобі [Києву] трудная путь, Як хлюпнула фашистська каламуть: ..Тоді тебе взяла за Людство туга: на Правду стала чоботом наруга (Тич., II, 1957, 164);
// з означ. Велика кількість людей, об’єднаних певними позитивними ознаками.
І в сні не мережилось Галині.. на власні очі побачити велику столицю великої країни трудящих — центр прагнення й надій передового людства (Крот., Сини.., 1948, 8);
Хай колосяться урожаї І живлять людство трудове (Рильський, III, 1961, 246).
Словник української мови (СУМ-11)