магічний
МАГІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до магії (у 1 знач.).
Там же [в рукописі Т. Поповича] знаходяться й інші пам’ятки старої магічної літератури (Фр., XVI, 1955, 328);
Горпина затремтіла всім тілом, немов дитина мусила загинути від магічної формули, повної лихих чар (Тулуб, Людолови, І, 1957, 374).
∆ Магі́чний квадра́т — квадрат, поділений на менші квадратики з цифрами, сума яких у кожному рядку, стовпчику та по діагоналі однакова.
◊ Магі́чне ко́ло — те саме, що Зачаро́ване ко́ло ( див. зачаро́ваний).
2. перен. Надзвичайно сильний, непереборний; чарівний, чудодійний.
— Її очі мали якийсь магічний вплив на тебе (Фр., IV, 1950, 356);
Далеко попереду глухо гуготів фронт. Він не лякав дівчину. Більше того, він зараз вабив її, притягував до себе з магічною силою (Гончар, III, 1959, 174);
// Який має надзвичайний вплив на кого-небудь.
Магічне це слово — план. Всі в нього вірили, всі про нього говорили з пошаною (Руд., Остання шабля, 1959, 364).
Словник української мови (СУМ-11)