мар’яж
МАР’Я́Ж, у, ч. У картярській грі — король і дама однієї масті в одного гравця.
— Оце вам, юначе, наука, — сказав літній картяр у жилетці. — Мар’яж — не завжди взятка (Головко, І, 1957, 437);
// Старовинна картярська гра, умовою виграшу якої є наявність в одного гравця короля та дами однієї масті.
Сопліца з Робаком в мар’яжа саме грали. Суддя, що вдарити козиркою хотів, Піднявши карту, враз немов закаменів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 82).
Словник української мови (СУМ-11)