мат
МАТ¹, а, ч.
1. Положення в шаховій партії, при якому король, що перебуває під ударом фігури супротивника, не може захиститися, і партія вважається програною.
Якщо при нападі на короля він не може захиститися від шаха, це означає, що королю оголошений мат (Перша книга шахіста, 1952, 36);
Іван, майже не думаючи, переставив фігуру і сказав: — Мат! (Головко, І, 1957, 396).
2. кому, чому, перен., розм. Безнадійне, безвихідне становище, кінець.
— Моєму хистові був би мат (Л. Укр., III, 1952, 702).
◊ Завда́ти ма́ту (мат) кому, рідко — завдати комусь удару.
— Я, панове, дипломат, Що по бою лічить страти, Лічить зиски, щоб завдати Ворогові крайній мат (Фр., XII, 1953, 350).
МАТ², у, ч.
1. заст. Матовість.
Темні коси, сині очі, Мат любастрових плечей (Щог., Поезії, 1958, 328).
2. спец. Шорсткість на склі, що позбавляє його блиску й прозорості.
Нанести мат на скло.
Словник української мови (СУМ-11)