мерзнути
МЕ́РЗНУТИ і МЕ́РЗТИ, зну, знеш, недок.
1. Твердіти від морозу, перетворюватися на лід; замерзати.
Страшними голосами гули всі заводські й паровозні гудки, тужачи за Іллічем… У тата на щоці мерзла сльоза, я її витирав рукавичкою, а вона примерзала до рукавички… (Ю. Янов., II, 1954, 17);
// Вкриватися льодом;
// Псуватися від морозу (про овочі, фрукти).
2. Відчувати холод, страждати від холоду.
Погане порося і в петрівку мерзне! (Укр.. присл.., 1955, 281);
На осінньому мерзнем шляху. Темінь. Вітер пронизує спину (Підс., Героїка, 1951, 103);
// Гинути від морозу.
Горобці на льоту мерзли, падали (Тют., Вир, 1964, 112).
Словник української мови (СУМ-11)