металево

МЕТАЛЕ́ВО. Присл. до метале́вий 2, 3.

Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (Гончар, Тронка, 1963, 285);

Маслов, металево блиснувши очима, приступив до Миколи, вставився поглядом йому в обличчя (Збан., Курил. о-ви, 1963, 140);

— Ганнусю! — голос його пролунав владно, металево. — Ганнусю, я ж тебе, здається, прошу… (Коз., Сальвія, 1959, 102).

Значення в інших словниках

1. металево — метале́во прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. металево — Присл. до металевий 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. металево — МЕТАЛЕ́ВО. Присл. до метале́вий 2, 3. Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (О. Гончар); Маслов, металево блиснувши очима, приступив до Миколи, вставився поглядом йому в обличчя (Ю.  Словник української мови у 20 томах