миршавенький

МИ́РШАВЕНЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що ми́ршавий.

Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость: у старого шолудивого діда або у миршавеньке козеня (Стор., І, 1957, 60);

Молодий панок, .. щось миршавеньке, золотушне, із вишаруваною, як скло, лисиною, гидливо кривив губи (Вас., І, 1959, 316);

Його опуклі губи, над якими поп’явся сірий миршавенький пушок, випиналися так, мов хотіли когось поцілувати (Добр., Ол. солдатики, 1961, 38);

— Добряче у них просо, — з виглядом справжнього знавця проказав Валерій. — А у нас миршавеньке, погано землю обробили і не пропололи як слід (Коп., Земля.., 1957, 34).

Значення в інших словниках

1. миршавенький — ми́ршавенький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. миршавенький — див. слабий  Словник синонімів Вусика
3. миршавенький — -а, -е, розм. Те саме, що миршавий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. миршавенький — МИ́РШАВЕНЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що ми́ршавий. Розказують люди, що часом скарби і самі вилазять на верх землі, перекинувшись у яку-небудь пакость: у старого шолудивого діда або у миршавеньке козеня (О. Стороженко); Молодий панок, ..  Словник української мови у 20 томах