множення

МНО́ЖЕННЯ, я, с. Математична дія повторення даного числа як доданка стільки разів, скільки одиниць в іншому даному числі.

Знав [хлопець] множення й складання, сам я бачив у вікно: як дадуть йому завдання — вмить розв’язане воно! (Забіла, У.. світ, 1960, 22);

На обкладинці [зошита] надрукована таблиця множення й метричні міри (Донч., VI, 1957, 15).

Значення в інших словниках

1. множення — мно́ження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. множення — -я, с. Математична дія повторення даного числа як доданка стільки разів, скільки одиниць в іншому даному числі. Апаратне множення — виконання операції множення командою процесора.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. множення — МНО́ЖЕННЯ, я, с. Математична дія повторення даного числа як доданка стільки разів, скільки одиниць в іншому даному числі. Знав [хлопець] множення й складання, сам я бачив у вікно: як дадуть йому завдання – вмить розв'язане воно! (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. множення — Арифметична операція, що полягає у n-кратному додаванні того ж доданка (для добутку вигляду n∙a); напр., 4∙3=3+3+3+3=4+4+4.  Універсальний словник-енциклопедія
5. множення — Мно́ження, -ння, -нню, в нні  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)